Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/21710/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії. В обґрунтування вимог зазначав, що з 25 січня 2011 року його звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом «а» пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення). З 26 січня 2011 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 65% грошового забезпечення. Посилаючись на те, що відповідач неправильно обчислив розмір його пенсії та уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області, зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії та виплачувати пенсію в розмірі 70 % грошового забезпечення, стягнути 1088,00 грн збитків, 42,90 грн поштових витрат та відшкодувати 10000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_4 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ як звільненому у відставку за віком неправомірною. Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ, як звільненому у відставку за віком, за період з 26 січня 2011 року до 28 березня 2012 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатити ОСОБА_4 різницю між перерахованою та виплаченою сумою пенсії за період з 26 січня 2011 року до 28 березня 2012 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_4 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ, як звільненому у відставку за віком, в період з 28 березня 2012 року до внесення змін до законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Запорізькій області порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, неправильне застосування Закону №2262-ХІІ та Положення. Вказує, що на день звільнення позивач не досяг встановленого законодавством 45-річного віку, а тому підстави для призначення йому пенсії у розмірі 55 відсотків не було. Посилається на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 21 лютого 2011 року.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 25 січня 2011 року прапорщика міліції ОСОБА_4 звільнено у відставку (зі зняттям з військового обліку) з посади міліціонера-водія ізолятору тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Гуляйпільського районного відділу за підпунктом «а» пункту 65 (за віком) Положення, згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 25 січня 2011 року №24 о/с.

На день звільнення вислуга років позивача у календарному обчисленні складала 22 роки 02 місяці 17 днів; у пільговому - 25 років 00 місяців 12 днів.

З 26 січня 2011 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області і йому призначено пенсію за вислугу років за підпунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 % грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років додатково нараховано 15 % відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір призначеної позивачу пенсії складав 65 %.

Вважаючи, що відповідач призначив йому пенсію в меншому, ніж належить розмірі, ОСОБА_4 неодноразово звертався до ГУ ПФУ в Запорізькій області за роз'ясненнями.

Листами від 28 квітня 2011 року № 1223/П-9, від 16 травня 2011 року № 1379/П-7 та від 31 травня 2011 року № 1560/П-1 відповідач повідомив йому про відсутність підстав для призначення пенсії у розмірі 55 %, оскільки на день звільнення позивач мав вислугу більше 20 років, у зв'язку з чим його звільнено у відставку, проте не досяг 45 років, а тому не має права на призначення пенсії за віком у розмірі 55% на умовах, передбачених пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, ОСОБА_4 має право на пенсію за віком в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

За приписами пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

за вислугу 20 років - 50 процентів,

звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Із змісту наведених норм видно, що особи, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше років мають право на пенсію за вислугу років у розмірі 50%, незалежно від віку на день звільнення. Водночас, у разі звільнення особи у відставку за віком або станом здоров'я розмір такої пенсії збільшується на 5 %.

Таким чином, законом передбачено, що особи, звільнені у зв'язку з досягненням ними граничного віку перебування в органах внутрішніх справ або за станом здоров'я мають право на пенсію у розмірі 55 %. В усіх інших випадках така пенсія призначається у розмірі 50 %.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.

Пунктом 5 розділу І «Загальні положення» цього Положення встановлений вік перебування на службі в органах внутрішніх справ для осіб рядового і молодшого начальницького складу, зокрема : чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п'яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.

Отже, граничний вік перебування чоловіків на службі в органах внутрішніх справ на посадах рядового і молодшого начальницького складу встановлено 45 років.

Пунктом 65 Положення передбачені підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу у відставку (із зняттям з військового обліку), зокрема:

а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Викладене дає можливість дійти висновку, що умовами для звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту «а» пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 21 лютого 2011 року (справа №21-68а10).

Як встановлено судами, на час звільнення позивач досяг віку 44 роки, мав спеціальне звання прапорщика міліції, яке відноситься до молодшого начальницького складу.

За таких обставин, висновки судів про наявність підстав для звільнення позивача за підпунктом «а» пункту 65 Положення у відставку за умови досягнення ним граничного віку перебування в запасі у військовому званні «рядовий» (40 років) є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки останній на час звільнення не досяг віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Крім того, відповідно до пункту 16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Пенсійного фонду від 30 січня 2007 року № 3-1, при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Отже, за приписами наведеної норми, ГУ ПФУ в Запорізькій області було зобов'язане перевірити документи позивача на відповідність закону, а тому рішення відповідача про призначення ОСОБА_4 пенсію за вислугу років у зв'язку з відставкою по іншим причинам прийняте відповідачем в межах наданих йому повноважень та у відповідності до норм законодавства.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак